«Коли всередині тривога»: у громаді допомагали дітям краще розуміти свої емоції

Іноді дитина сердиться, хоча сама не розуміє чому. Іншим разом їй хочеться плакати, сховатися або просто побути наодинці. А буває, що тривога з'являється раптово: через гучний звук, новину, спогад чи невизначеність.

Під час війни такі переживання можуть бути особливо сильними. Саме тому у квітні 2026 року фахівці КУ «Центр надання соціальних послуг» Височанської селищної ради провели для дітей зустріч, присвячену емоціям, тривозі та способам самодопомоги.

 Емоції не бувають «поганими»

Під час заходу говорили про те, що страх, сум, злість, образа чи розгубленість — природні реакції людини.

Важливо не забороняти дитині переживати емоції фразами «не плач», «не бійся» або «заспокойся негайно». Натомість варто допомогти їй назвати те, що вона відчуває:

«Я злюся».
«Мені страшно».
«Я хвилююся».
«Мені сумно».
«Я втомився/втомилася».

Коли дитина може назвати свій стан, їй легше зрозуміти, що відбувається всередині.

Що допомагає, коли стає тривожно?

Разом із дітьми говорили про прості способи повернути відчуття опори: дихальні вправи, рух, малювання, спілкування з близькими, улюблену музику, гру, обійми за бажанням дитини та інші заняття, які допомагають переключити увагу.

Фахівці наголошують: дитині не завжди потрібні складні пояснення. Іноді їй найбільше потрібен дорослий, який спокійно скаже:

«Я поруч».
«Ти можеш розповісти мені».
«Те, що ти відчуваєш, важливо».

ЮНІСЕФ також рекомендує батькам підтримувати дітей через близькість, пояснення ситуації відповідно до віку, спільні ігри та інші способи стабілізації емоційного стану.

 Вчимося помічати себе

Зустріч стала нагодою не лише поговорити про емоції, а й показати дітям: піклуватися про свій внутрішній стан — нормально.

Адже психологічна стійкість не означає ніколи не боятися чи не засмучуватися. Вона означає знати, що робити зі своїми почуттями та до кого звернутися, коли самостійно впоратися важко.

У Височанській громаді фахівці КУ «Центр надання соціальних послуг» продовжують проводити заходи, спрямовані на підтримку дітей і родин, допомагаючи формувати навички безпечної поведінки, взаємопідтримки та емоційної стійкості.

Бо іноді найважливіше, чого потрібно навчити дитину, - не ховати свої почуття, а розуміти їх і знати, що вона не залишається з ними наодинці.