Сьогодні, 6 листопада, Височанська громада з глибоким болем і невимовним сумом попрощалася зі своїм Захисником, Олександром Вікторовичем ДОКІНИМ (13.06.2000 – 30.08.2025).

У селищі Покотилівка живий коридор шани об’єднав людей. Квіти, сльози, вдячність і тиша, в якій чути лише біль сердець. Так громада схилила голови перед Героєм, який віддав найдорожче - своє життя за Україну, за кожного з нас.

Олександр був мешканцем селища Покотилівка. З дитинства - яскравий, харизматичний, лідер за духом. Навчався у Покотилівському ліцеї №2. З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став до лав оборонців, вступив до добровольчого формування, згодом - до спеціального підрозділу.

Він не шукав слави. Він просто хотів, щоб рідна земля була вільною.
Його любили, чекали, молилися за нього. Мама, для якої він був світлом життя. Кохана дівчина, яка берегла віру навіть тоді, коли приходила тиша замість звісток.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам Олександра. Разом із вами громада розділяє цей біль утрати.

Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми схиляємо голови перед подвигом Олександра.
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у нашій боротьбі, у кожному подиху вільної України.

🕯 Вічна пам’ять і слава Герою.
Слава Україні🇺🇦