Меморіально-скульптурний комплекс «Стежка Сковороди» у Бабаївському лісі

Крім фактів про те, що Григорій Сковорода певний жив час у селищі Бабаї та писав у цей час «Байки Харківські», є ще легенди, які «говорять», що натхнення до філософа приходило саме під час хвилини усамітнення, коли він залишався сам на сам з природою у Бабаївському лісі. Якось гуляючи лісом, філософ вирішив відпочити та й сперся на свій посох. Той легко увійшов в ґрунт, і раптово на цьому місці почала вирувати вода… Так і з'явилася Холодна Сковородинівська криниця у Бабаях.

26 серпня 1995 р., архітектором Н. А. Фоменком та скульптором С. І. Ястребовим, було створено меморіально-скульптурний комплекс «Стежка сковороди», центральною частиною якого і є та сама криниця, що названа Холодною. Вона поєднана з мальовничою стежиною з Чорним озером, Грушевою галявиною та іншими улюбленими місцями Г. С. Сковороди.

Сьогодні кожен охочий, прогулюючись тією самою легендарною стежиною і діставшись криниці, може не лише попити водички, а й трішечки уявно помандрувати: малюнки якими прикрашено комплекс розповідають про життєвий шлях філософа та про його мандри містами й селами, де навіки залишився слід відомого філософа. Від Чорнух, на Полтавщині, де він народився і зростав, через Київ, де навчався та почав формувати свої унікальні філософські ідеї, через усі мандри, які привели його на Харківщину і до останнього його прихистку у с. Пан-Іванівна (зараз Сковородинівка).

У Бабаях постать Г. С. Сковороди увічнена у камені. 22 вересня 2013 року на майдані біля Бабаївського селищного будинку культури було встановлено пам’ятник філософу, авторства скульптора С. І. Ястребова. Ще «тримається» так званий «будинок Сковороди» – садиба в центрі селища, де, за словами істориків, деякий час жив філософ.

Нині амбасадором мандрівок сковородинівськими місцями у Бабаях є Ініціативна група "Сковорода Крок"., завдяки зусиллям якої 8 липня 2023 року, незважаючи на воєнний стан та інші несприятливі обставини, було відкрито екостежку «Стежка Сковороди: мандрівка джерелами».

Тож мандруймо рідним краєм без зупину, бо погода дозволяє, а дорога кличе