90 років життя, праці й любові. У Бабаях привітали з ювілеєм Меланію Кириченко!
А почалася її бабаївська історія з будинку навпроти…
Уявіть: молода дівчина з невеликого села на Вінниччині приїздить до великого Харкова. Попереду незнайоме місто, нові люди, робота й ціле життя, про яке вона ще так мало знає.
У 1955 році Меланія Михайлівна Кириченко залишила рідну Вінниччину та приїхала на Харківщину. Спочатку працювала нянею в родині обласного прокурора, доглядала дітей.
А в 1958 році переїхала до Бабаїв і саме тут доля подарувала їй особливу зустріч.
Майбутній чоловік жив просто навпроти! Хто б міг подумати, що звичайне сусідство стане початком великої родинної історії?
Так Бабаї стали для Меланії Михайлівни рідним домом на довгі десятиліття.
У її житті було чимало нелегкої праці.
Два роки працювала в їдальні. Потім цілих 25 років - маляром на заводі торговельного машинобудування. Фарбувала великогабаритне обладнання, машини, холодильники. Виконувала важку роботу, за яку не кожен чоловік брався.
Згодом працювала на м'ясокомбінаті та інших підприємствах. І всюди її старанність помічали: Меланія Михайлівна неодноразово отримувала подяки й нагороди за сумлінну працю.
Та найбільше багатство її життя - родина.
Двоє синів, троє онуків, правнучка і правнук. Чотири покоління однієї сім'ї, історія якої колись почалася зі знайомства двох сусідів у Бабаях.
Дорога Меланіє Михайлівно!
Бажаємо Вам міцного здоров'я, родинного тепла, спокійних днів. Нехай у Вашому домі завжди лунають голоси дітей, онуків і правнуків. Нехай вистачає сил зустрічати кожен новий ранок, радіти сонцю за вікном, добрим новинам і теплим обіймам.
А найголовніше - нехай прийде довгоочікуваний мир, щоб можна було просто жити, любити й радіти кожному дню!




