Він роками збирав і повертав українцям їхню історичну пам’ять. Його фундаментальна «Історія України-Руси» стала працею, яка показала тяглість української історії та окремішність українського народу.

У 1917 році Грушевський опинився в самому центрі подій Української революції. На чолі Центральної Ради він долучився до творення української державності та формування політичних засад Української Народної Республіки.

А ще важлива риса Грушевського - він розумів силу знань. Для нього історія була не набором дат і прізвищ. Вона давала народу усвідомлення власного коріння, права на свободу та відповідальності за майбутнє.

Через 160 років його спадщина знову звучить дуже сучасно. Особливо слова про єдність:

«Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися - се повинно бути у всім нашим гаслом».

Пам’ятати Грушевського - означає знати сторінки української історії, на яких формувалася наша державність.

А вивчати власну історію сьогодні - означає краще розуміти, за що боролися попередні покоління і що маємо берегти для наступних.