Там, де починаються мрії: якою сьогодні є освіта Височанської громади

1 вересня для більшості з нас починається зі спогадів. Шкільний дзвоник, квіти, перша вчителька, хвилювання перед зустріччю із старими та новими друзями. Для освітян 1 вересня має зовсім інший масштаб. За святковою лінійкою стоять сотні рішень, десятки педагогічних колективів, тисячі дітей і величезна відповідальність за їхнє навчання та безпеку.

У День знань говоримо з начальницею Відділу освіти Височанської селищної ради Тетяною Федорівною ПАЩЕНКО про те, яким був минулий навчальний рік, чим сьогодні може пишатися громада, про виклики, які стоять перед освітою громади і якою вона має стати у найближчі роки.

🎤Тетяно Федорівно, почнемо з простого запитання. Яким для Вас був минулий навчальний рік одним реченням?
Тетяна Пащенко: Напевно, роком великої витримки, роботи й пошуку можливостей.
Ми живемо й працюємо в умовах війни, тому сьогодні це не просто організація освітнього процесу. Першочергові питання це - безпека, психологічний стан дітей, подолання освітніх втрат, енергостійкість закладів освіти, доступність освіти, професійний розвиток педагогів.
І водночас не можна дозволяти, щоб війна забрала у дітей право мріяти, пробувати, перемагати й будувати плани на майбутнє.
 
🎤Якщо подивитися на результати року не через цифри, а через людей, ким Ви особливо пишаєтеся?
Тетяна Пащенко: Пишаюся нашими дітьми. Упродовж року вони брали участь у 88 міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсах, олімпіадах, турнірах і змаганнях.
Але за кількістю перемог для мене завжди стоїть конкретна дитина.  Мені особливо хочеться згадати юних робототехніків Покотилівського ліцею «Промінь», команду юних лісничих Бабаївського ліцею, наших мовознавців, юних хіміків, геологів, математиків, спортсменів.
Загалом понад 120 обдарованих дітей були відзначені  на традиційному святі інтелекту, таланту та гордості громади, яке відбулося у червні цього року.

🎤Серед освітян громади також багато перемог. Чи змінився сучасний учитель?
Тетяна Пащенко: Безумовно. Сьогодні вчитель одночасно викладач, наставник, людина, яка підтримує дитину, працює з цифровими інструментами, опановує нові підходи й постійно навчається сам.
І наші педагоги саме такі. У минулому році три вчителі громади успішно пройшли сертифікацію – зовнішнє оцінювання професійної компетентності. Також наші освітяни брали участь у міжнародних науково-практичних конференціях у Манчестері та Відні, ставали переможцями всеукраїнських конкурсів педагогічної майстерності.
Є й дуже символічні історії. Вихователька Покотилівського садочка Валентина Максимчук увійшла до ТОП-25 найкращих педагогів дошкілля України у спецномінації Global Teacher Prize Ukraine 2026. Вихователька Височанського закладу дошкільної освіти Юлія Зинов’єва здобула перше місце на міжнародному конкурсі педагогічної майстерності.
Хочу відмітити, що підтримку у професійному зростанні, формування професійної мобільності у сучасному житті кожного педагога надає наш Центр професійного розвитку педагогічних працівників.
Коли вчитель не зупиняється у власному розвитку, дитина поруч також отримує більше можливостей.

🎤Війна змінила саме поняття «нормального навчального року». Що сьогодні для освіти номер один?
Тетяна Пащенко: Безпека.
Саме тому пріоритетом є будівництво захисних споруд (за рахунок державної субвенції триває будівництво захисної споруди на території Височанського ліцею № 2) та пошук можливостей для будівництва сучасних укриттів на території інших закладів освіти громади.
Але безпека для нас значно ширша за технічні заходи. Дитина повинна розуміти, що дорослі поруч знають, як діяти у надзвичайній ситуації, а школа має необхідні ресурси та алгоритми.

🎤Цьогоріч громада отримала новий шкільний автобус. Наскільки важливе таке рішення для дітей?
Тетяна Пащенко: Дуже важливе. За державної підтримки та співфінансування з бюджету громади парк шкільних автобусів поповнився новим транспортом для учнів Височанського ліцею № 2.
Особливо важливо, що автобус адаптований для перевезення дітей з обмеженою здатністю до пересування.
Для когось автобус просто привозить дитину до школи. Для нас це можливість зробити освіту доступнішою.
 
🎤Якщо говорити про доступність, мережа класів, у яких навчаються діти з особливими освітніми потребами,  за рік суттєво зросла.
Тетяна Пащенко: Так. У наших школах працювали 22 інклюзивні класи, це на вісім більше, ніж попереднього року. 31 дитина з особливими освітніми потребами отримала можливість навчатися разом з однолітками. І на новий навчальний рік ми вже бачимо значне збільшення кількості інклюзивних класів та дітей з особливими освітніми потребами у наших школах.
Проте, інклюзія починається не з наказу і не з кількості класів. Вона починається з готовності школи прийняти кожну дитину такою, якою вона є, і створити умови, у яких дитина зможе розкрити свої можливості.
 
🎤Поруч із цим маємо ще одну проблему, про яку багато говорять в освіті: освітні втрати.
Тетяна Пащенко: Так, і тут важливо не залишити дитину сам на сам із прогалинами у знаннях.
Минулого року за підтримки ЮНІСЕФ у чотирьох закладах освіти працювали 19 груп, де 310 учнів надолужували знання з математики, української та англійської мов, історії України.
У новому навчальному році програма розширюється. До неї долучаться вже п’ять закладів, а можливість отримати додаткову підтримку матимуть 543 учні. Додадуться фізика та біологія.
За кожною цифрою стоїть дитина, якій потрібна додаткова можливість наздогнати клас і повірити у власні сили.
 
🎤Щодо можливостей. Де сьогодні дитина має можливість проявити себе, отримати підтримку?
Тетяна Пащенко: Тут ми говоримо, перш за все, про наш Центр позашкільної освіти «Джерело», який пропонує сучасні напрями, бачить інтереси дітей і дає їм можливість створювати щось власноруч.
Зусилля педагогів-позашкільників мають результат - 148 вихованців представляли Центр на міжнародному, всеукраїнському та обласному рівнях і здобули 61 перше, 20 других та 7 третіх місць.
Крім того, заклад має важливе соціальне значення для громади. Його двері завжди відкриті. Батьки приводять малечу на екскурсії, працівники закладу проводять для мешканців громади годинки «релаксу» з тваринками куточку живої природи, діти з наших шкіл та шкіл інших громад мають можливість відвідати урок у «зеленому класі».
  
🎤У громаді багато говорять про підготовку до професійного майбутнього. Чи не зарано говорити з дитиною про професію?
Тетяна Пащенко: Ні, якщо не перетворювати профорієнтацію на запитання «Ким ти будеш?».
Дитині важливо спочатку зрозуміти себе: що їй подобається, що виходить найкраще, з якими завданнями вона отримує задоволення від роботи.
Саме тому ми долучилися до пілотування системи профорієнтації в межах швейцарсько-українського проєкту DECIDE.
Діти відвідують підприємства, установи громади, спілкуються з фахівцями та бачать професії не з підручника, а в реальному житті.
Особливо важливо, що така робота набуває нового значення напередодні запуску старшої профільної школи.
 
🎤Тобто школа поступово має відповідати не тільки на запитання «Що дитина знає?», а й «Для чого їй ці знання?».
Тетяна Пащенко: Саме так.
Дитина повинна бачити зв’язок між навчанням і власним майбутнім. Навіщо вивчати математику? Де знадобиться англійська? Чому важлива фізика? Як знання з інформатики можуть перетворитися на професію?
Коли дитина бачить сенс, мотивація зовсім інша.

 🎤Ви згадали про старшу профільну школу. Наскільки великим викликом є реформа старшої школи для  громади?
Тетяна Пащенко: Великим. І ми вже працюємо над переходом з 1 вересня 2027 року до старшої профільної школи. Це велика кропітка робота. Потрібно аналізувати освітні потреби дітей, можливості закладів, кадровий потенціал, матеріальну базу. Профільна школа не просто нова назва. Це перш за все нова філософія підготовки дітей до майбутнього дорослого життя.
Дитина має отримати реальний вибір і можливість поглиблено вивчати ті предмети, які відповідають її здібностям та майбутнім планам.
 
🎤За останній рік у закладах освіти було багато ремонтів і придбань. Чи можна сьогодні сказати, що матеріальна база вже відповідає потребам?
Тетяна Пащенко: Я б не сказала, що ми вже можемо зупинитися.
Ми оновлюємо освітній простір поступово, відповідно до можливостей бюджету та найнагальніших потреб.
За рахунок місцевого бюджету у закладах освіти відремонтовані системи опалення, облаштовували запасні входи, закуплено кухонне обладнання та меблі.
Водночас дуже багато можливостей з’являється завдяки партнерам.
Зарядні станції та сонячні панелі, генератори, комп’ютери, навчальні матеріали були передані благодійними організаціями для наших дітей.
Я дуже вдячна всім, хто бачить потреби наших дітей і долучається до їх вирішення.
Та, повертаючись до реформи «Нова українська школа», хочу сказати, що сьогодні перед громадою стоїть суттєвий виклик – створення сучасного освітнього середовища у кожному закладі. Це облаштування лабораторій фізики, хімії, біології, STEM-лабораторій, створення осередку викладання предмета «Захист України».
 
🎤 Якщо відкласти всі звіти, таблиці та цифри, що сьогодні найбільше хвилює вас як керівницю освітньої галузі?
Тетяна Пащенко: Хочу, щоб ми не втратили дітей за цифрами.
Щоб за високою оцінкою бачили реальні знання. За перемогою на конкурсі бачили години праці. За пропуском уроків помічали можливу проблему. За труднощами у навчанні – бачили дитину, якій потрібна підтримка.
І ще хочу, щоб наші педагоги не вигоряли. Освіта тримається на людях. Якщо вчитель має сили, підтримку і можливість розвиватися, від цього виграють діти.
 
🎤А що, на Вашу думку, сьогодні найбільше потрібно сучасному школяреві?
Тетяна Пащенко: Безпека, знання, підтримка дорослих і віра у власні сили.
А ще можливість помилятися.
Мені здається, ми іноді надто боїмося помилки. Але дитина має право спробувати, не вийде з першого разу - змінити підхід, і почати знову.
Наше завдання не тільки навчити її правильній відповіді. Важливо навчити думати, ставити запитання, шукати рішення і не здаватися.
 
🎤І нарешті. Сьогодні 1 вересня. Що ви хотіли б сказати дітям, батькам та педагогам громади?
Тетяна Пащенко: Дітям хочу побажати не боятися нового. Нехай у цьому навчальному році у кожного буде відкриття, яким він зможе пишатися.
Батькам хочу подякувати за довіру, терпіння і підтримку. Освіта дитини завжди починається не зі шкільного підручника, а з родини.
Педагогам хочу побажати сил. Не лише професійних успіхів, а й простого людського відчуття, що ваша робота потрібна.
А всім нам хочу побажати миру.
Бо за кожним нашим планом, кожною реформою, кожним відремонтованим кабінетом, новим підручником чи перемогою на конкурсі стоїть одна головна причина, заради якої ми все робимо. Дитина повинна мати можливість навчатися, розвиватися, мріяти й будувати своє майбутнє в мирній Україні.
І нехай новий навчальний рік принесе нашим дітям якомога більше приводів сказати: «У мене вийшло!».