Обличчя громади: Листоноші, які приносять більше, ніж пошту

Щоранку вони виходять на маршрут незалежно від погоди. Спека, дощ, ожеледиця, сильний вітер чи снігопад - пошта має дійти до адресата.

У відділенні Укрпошти в Бабаях працюють лише дві листоноші на все селище, де нині мешкає близько десяти тисяч людей разом із внутрішньо переміщеними особами.
18 років свою справу виконує Світлана СЕНІТОВИЧ.  
Марія ДЬЯК присвятила роботі листоноші 23 роки.

У добу смартфонів та месенджерів хтось може запитати: а чи потрібні сьогодні листоноші? Потрібні, і дуже.

Щодня вони доставляють газети, журнали, рекомендовані листи, пенсії, посилки та важливі повідомлення. Для багатьох літніх людей візит листоноші -  можливість поспілкуватися, почути добре слово, відчути, що про тебе пам'ятають.

Особливо уважно жінки ставляться до самотніх пенсіонерів. Якщо знайомий двір раптом не відчиняє хвіртку, виникає тривога: чи все гаразд? Чи не захворіла людина? Бували випадки, коли на вулиці зустрічали розгублених літніх мешканців і допомагали повернутися додому.

Робочий день починається ще до виходу на маршрут. Спершу - розвантаження поштових автомобілів, сортування кореспонденції, підготовка до доставки. А потім - десятки вулиць і від 10 до 13 кілометрів пішки щодня.

Найбільше випробування на маршруті - собаки. Безпритульні, загублені або просто агресивні. Саме вони нерідко стають головною причиною хвилювання перед черговим двором.

Та є й те, що дарує гарний настрій - діти.

А що ви несете? А можна я кину газету в поштову скриньку?
А чому ви сьогодні до нас не заходите?

На такі запитання листоноші відповідають із посмішкою. А в кишені завжди знайдеться кілька цукерок для малечі.

Їхня робота майже непомітна, поки одного дня листоноша не постукає у двері. Тоді розумієш: разом із поштою приходять увага, турбота та живий зв'язок між людьми.

Дякуємо Світлані СЕНІТОВИЧ та Марії ДЬЯК за щоденну працю, людяність і небайдужість.

Саме на таких людях тримається громада.