Люди поважного віку - справжня гордість громади, жива історія, досвід і мудрість, на яких тримається наше сьогодення

Є люди, про яких завжди говорять тихо і з повагою, без гучних слів, а просто з вдячністю.

У Бабаях такою людиною є Лідія Остапівна Вільхівська, яка 13 березня зустріла свій 85-й день народження. За плечима у неї довге життя, у якому було багато праці, турботи і щоденних добрих вчинків. Для багатьох вони ставали справжньою підтримкою.

Народилася у селі Михайлівка Валківського району. Після школи обрала непростий, але дуже потрібний шлях – бути поруч із людьми у найскладніші моменти. Закінчила Харківське медичне училище і поїхала працювати туди, де чекали.

У 1966 році дорога привела її разом з чоловіком Яковом до селища Бабаї. І тут, у поліклініці, минули п’ятдесят років життя Лідії Остапівни.

Лікарняні коридори, кабінети, черги, тривоги пацієнтів, - і серед усього була вона. Спокійна, уважна, з теплим поглядом і тихим голосом, який заспокоював краще за ліки.

Починала звичайною медсестрою, згодом стала дільничною, а потім головною. Та для людей вона завжди залишалася насамперед Людиною, яка не відмовить, не відвернеться, не залишить наодинці з хвилюванням.

Колеги пам’ятають Лідію Остапівну як надійну опору, без зайвого галасу, показовості. Стверджують, що поруч з нею ставало впевненіше і спокійніше.

Можливо, секрет характеру простий: вдома на неї завжди чекали найрідніші. Поруч були чоловік, донька та син, які розуміли ціну її праці та відповідальності. Саме у родині вона черпала силу, яку потім віддавала іншим.

Сьогодні Лідія Остапівна щиро радіє онукам і правнукам. Тепер для них вона - тепло, турбота і спокій, до якого хочеться повертатися.

Щиро вітаємо Вас, Лідіє Остапівно, з ювілеєм!
Нехай кожен день приносить спокій, поруч будуть люблячі люди, а в домі завжди панують тепло і затишок.