Богдан Гаврилишин: українець, який думав масштабами світу

19 жовтня 2026 року виповнюється 100 років від дня народження Богдана Гаврилишина — видатного українського економіста, громадського діяча, науковця та одного з тих українців, чиє життя давно вийшло за межі однієї країни.

«Проживши три чверті свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: “Богдан Гаврилишин, українець”».

У цій короткій фразі — характер людини, яка ніколи не втрачала зв’язку зі своїм корінням.

Від Коропця до світових університетів

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року в селі Коропець на Тернопільщині. Навчався у Жизномирі, Бучацькій польськомовній гімназії, Чортківській та Дрогобицькій гімназіях.

Його юність припала на роки Другої світової війни. У 1944 році Богдана Гаврилишина вивезли до Німеччини на примусові роботи. Після завершення війни він опинився у таборі для переміщених осіб, де продовжив освіту.

У 1947 році родина Гаврилишиних виїхала до Канади.

Початок нового життя не був легким. Богдан працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, брав участь у профспілковому русі.

Водночас він навчався.

У 1952 році здобув ступінь бакалавра, а в 1954 році — магістра за спеціальністю «Інженер-механік» в Університеті Торонто.

Згодом його професійний шлях привів до Швейцарії. У 1976 році Богдан Гаврилишин здобув ступінь Ph.D. з економіки в Женевському університеті.

Майже три десятиліття він присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева, де пройшов шлях від директора з навчання до директора Інституту та почесного науковця.

Він викладав економічний розвиток, управління міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами.

Його лекції та семінари проходили у більш ніж 85 країнах світу.

Світове визнання і українська відповідальність

Богдан Гаврилишин був членом Римського клубу, Світової академії мистецтва та науки, Міжнародної академії менеджменту, іноземним членом Національної академії наук України, радником українських президентів, прем’єр-міністрів та голів Верховної Ради.

Однак міжнародна кар’єра ніколи не стала для нього причиною залишити Україну осторонь.

З 1988 року він працював в Україні на громадських засадах.

Після відновлення незалежності долучився до розбудови державних інституцій, створив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, а у 1990 році заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві.

Також він відіграв важливу роль у створенні Міжнародного фонду «Відродження».

Людина, яка інвестувала у майбутнє

Особливе місце у діяльності Богдана Гаврилишина займала молодь.

У 2010 році він заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина. Його метою стала підготовка нового покоління українців — людей, здатних вивчати досвід успішних європейських держав, критично мислити та змінювати Україну.

Після Революції Гідності, у 2014 році, Богдан Гаврилишин створив «Декларацію відповідальності людини».

15 принципів документа говорили про особисту відповідальність перед собою, родиною, суспільством, державою та майбутніми поколіннями.

Його підхід був простим за формою, але дуже вимогливим за змістом: зміни в країні починаються не лише з рішень держави, а й з відповідальності кожної людини.

Українець світового масштабу

Богдан Гаврилишин залишався активним учасником українського громадського життя. Від 1937 року він був членом Пласту, а у 2006–2008 роках очолював Крайову пластову раду.

Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Його науковий доробок налічує понад 100 статей різними мовами з питань менеджменту, освіти, економіки та політики.

За свою діяльність він отримав численні міжнародні та українські нагороди, серед яких ордени «За заслуги» ІІІ ступеня, князя Ярослава Мудрого V ступеня, Свободи, а також золота медаль Президента Італійської Республіки.

Спадщина, яка не закінчується датою

Богдан Гаврилишин помер 24 жовтня 2016 року в Києві. Похований у рідному Коропці.

Його біографія могла б залишитися переліком посад, наукових ступенів, нагород і міжнародних зв’язків.

Але за всім переліком стоїть значно важливіша історія.

Історія людини, яка пережила війну, примусову працю, вимушене переселення, починала життя в іншій країні практично з нуля, здобула світове визнання і при цьому не дозволила собі перестати бути українцем.

Його приклад особливо промовистий сьогодні, коли мільйони українців через війну живуть, навчаються та працюють у різних країнах світу.

Гаврилишин показав: відстань від України не вимірює відстань до України.

Можна десятиліттями жити за кордоном, працювати у міжнародному середовищі, навчати людей у різних країнах і залишатися людиною, яка говорить про себе насамперед: «Я українець».

Його спадщина — не лише книги, наукові праці чи створені інституції. Передусім — віра в освічену, відповідальну та демократичну Україну і розуміння, що майбутнє держави формується людьми, готовими брати відповідальність за свої рішення.

100 років від дня народження Богдана Гаврилишина — нагода згадати не лише видатного українця, а й поставити собі просте запитання: що кожен із нас робить для України там, де живе, працює і має вплив?

Джерела

• Фонд родини Богдана Гаврилишина — біографічні матеріали та спадщина Богдана Гаврилишина.
• Пласт — матеріали про життя та діяльність Богдана Гаврилишина.
• АрміяInform — біографічні матеріали до дня народження Богдана Гаврилишина.