29-30 вересня 1941 року в Києві нацисти вбили 33 771 єврея. За два дні обірвалися тисячі людських життів. До Бабиного Яру гнали цілими родинами - чоловіків, жінок, дітей, людей похилого віку.

Пізніше урочище стало місцем масових убивств інших груп людей. Упродовж 1941-1943 років тут загинули євреї, роми, військовополонені, пацієнти психіатричної лікарні, українські цивільні та інші жертви нацистської окупації. Загальну кількість убитих оцінюють приблизно у 100 тисяч.

Пам’ять про Бабин Яр потрібна нам не лише для знання про злочини минулого. Вона нагадує, до чого приводять ненависть, знецінення людського життя, мовчання перед злочином і безкарність.

Україна знову живе у війні. Тому пам’ять набуває особливої ваги. Ми знаємо, якою страшною ціною людство вже платило за нездатність вчасно зупинити агресію та злочини проти людей.

Сьогодні схиляємо голови перед пам’яттю всіх жертв Бабиного Яру.

Пам’ятаємо загиблих, бережемо людяність, робимо все, щоб подібні трагедії більше не повторилися.

Вічна пам’ять жертвам нацистського терору.