10 березня Україна вшановує один із головних символів державності - День Державного Гімну. Урочиста мелодія, знайома кожному українцю з дитинства, звучить у хвилини радості й випробувань, на спортивних аренах, у школах, на державних церемоніях і на передовій.

Автором слів Гімну став український поет і етнограф Павло Чубинський, музику написав греко-католицький священник і композитор Михайло Вербицький. Саме 10 березня 1865 року твір уперше публічно прозвучав у місті Перемишль під час вистави у місцевому театрі. З тієї миті пісня швидко поширилася українськими землями й стала духовним об’єднанням для поколінь борців за свободу.

Через десятиліття слова «Ще не вмерла України…» перетворилися на символ незламності народу, що прагнув незалежності. Після відновлення державності у 1991 році композиція отримала офіційний статус державного символу поряд із Прапором та Гербом України.

У час повномасштабної війни значення Гімну відчувається особливо гостро. Його виконують українські воїни на фронті, співають люди у містах і селах, він лунає під час міжнародних зустрічей, нагадуючи світу про боротьбу українського народу за свободу та гідність.

Слова Гімну сьогодні сприймаються особливо сильно, адже у них відчувається пам’ять про тих, хто боровся за Україну у різні історичні періоди, а також сила тих, хто нині захищає державу.

Коли звучить Державний Гімн України, лунає голос нації, що не скорилася, вистояла у боротьбі та продовжує захищати право жити у вільній країні.