75 років від початку операції «Північ»: пам’ять про депортації українців

8 квітня 1951 року радянські репресивні органи розпочали в Україні масштабну операцію «Трійка» — частину загальносоюзної депортаційної кампанії «Північ». Її метою було примусове виселення окремих груп населення до Сибіру.

Кого торкнулися репресії

Під депортацію потрапили передусім представники релігійної громади Свідків Єгови, а також інші категорії населення, яких радянська влада вважала «неблагонадійними». Людей переслідували за переконання, відмову служити в армії та неприйняття ідеології режиму.

Операцію реалізовували радянські спецслужби під керівництвом Йосипа Сталіна та міністра держбезпеки Віктора Абакумова.

Як відбувалася депортація

В Україні активна фаза операції розпочалася 8 квітня 1951 року.

Людей вночі примусово вивозили з домівок, дозволяючи взяти лише найнеобхідніше. Родини завантажували у товарні вагони та протягом кількох тижнів перевозили до віддалених районів Сибіру — зокрема до Іркутської та Томської областей.

На новому місці їх чекали важкі умови:

• проживання у бараках або пристосованих приміщеннях;
• примусова праця, зокрема на лісоповалі;
• заборона залишати місце поселення під загрозою покарання.

Масштаби трагедії

За наявними даними, у межах операції було депортовано майже 10 тисяч осіб із кількох республік СРСР. З України — понад 6 тисяч людей.

Повернутися додому депортованим дозволили лише у 1965 році. Конфісковане майно не відшкодовувалося.

Щороку 1 та 8 квітня в Україні вшановують пам’ять жертв цієї депортації.

Історія операції «Північ» — нагадування про ціну тоталітарних репресій, силу людської гідності та важливість збереження історичної правди.