Поширені міфи про ботулізм та їх спростування

Міф 1: Захворювання, як правило, виникає після вживання м'ясних і рибних консервів домашнього виготовлення.

Спростування. До групи ризику належать також овочеві та грибні консерви домашнього виготовлення, річна в’ялена та копчена риба, сиров’ялені і сирокопчені м’ясопродукти та ковбаси.

 Міф 2: В'ялену річкову рибу не потрібно зберігати у холодильнику, тому що вона і так не псується.

 Спростування. При температурі  менше 11 градусів сповільнюється розмноження мікроорганізмів, які виділяють токсин ботулізму, тому зберігання  в'яленою риби у холодильнику зменшує ризик виникнення харчового отруєння.

Міф 3: Якщо вживати алкоголь то ботулізмом не захворієш.

Спростування. Немає науково-обґрунтованих доказів, що вживання алкоголю зменшує ризик виникнення ботулізму.

Міф 4: Якщо прокип'ятити консерви – токсин ботулізму  зруйнується.

Спростування. Токсин ботулізму руйнується при експозиції 20 хвилин та температурі сто градусів.  А у даному випадку необхідно щоб така температура була у середині консерви, а це достригається не відразу. Тому короткочасне кип’ятіння вас не захистить.

Міф 5: Існують люди стійкі до дії токсину ботулізму.

Спростування. Така помилкова думка виникла тому що токсин ботулізму розміщується всередині харчового продукту нерівномірно. Можуть бути частини харчового продукту, які взагалі не містять токсину. Якщо харчовий продукт вживали три людини, а захворіло дві, це не означає що третя людини стійка до впливу токсину, їй просто пощастило, токсин не потрапив до її організму.

Міф 6: Токсин ботулізму потрапляє в організм людині виключно харчовим шляхом. 

Спростування. У 1950 році стало зрозумілим, що окрім харчового ботулізму, може виникати й ботулізм з іншим механізмом передачі. Тоді різні лікарі в США спостерігали ботулізм, який виник у хлопчика після вогнепального поранення; у дівчинки після поранення ніг і грудей; у чоловіка після поранення пилою. В 1970 році у одного з наркозалежних при введенні ін'єкційного наркотику була наскрізь пробита голкою вена, а із зараженої спорами Clostridium botulinum наркотичної речовини пішло поширення їх в тканини, які оточують вену. В 1970-80 роках відбулось зростання випадків такого зараження при користуванні неочищеним («чорним») героїном, особливо в штаті Каліфорнія.

У 1973 році у немовлят, які постраждали на незрозумілий параліч,  американський бактеріолог Т. Міддура виділив вегетативні форми Clostridium botulinum, які продукували в кишках ботулотоксин. Спочатку грішили на те, що до немовлят Clostridium botulinum потрапляла при підгодовуванні їх медом, але після подальших спостережень було виявлено, що зараження дітей відбувається аерогенно, суто в тих місцях, де поблизу їх проживання здійснюють будівельні або земляні роботи. Спори з повітрям потрапляють перорально, а внаслідок особливостей роботи травної системи немовлят в кишці відбувається перетворення спор на вегетативні форми з автоматичним початком продукції ботулотоксину. Вважають, що до 10 % випадків раптової смерті немовлят відбуваються за рахунок ботулізму.