28 червня — День Конституції України

Конституція України: які основні засади вона відображає?

Конституція – це основний закон України. Прийняття Конституції України у 1996 році стало моментом закладання основних засад та принципів нашої суверенної держави.

Конституція, як головний державний закон, визначає:

• принципи функціювання представницьких, виконавчих та судових органів влади;
• яким буде державний устрій країни;
• права й обов’язки держави, суспільства та громадян;
• якою буде виборча система країни.

Цікаво, що міжнародне співтовариство вважає нашу Конституцію однією з найдемократичніших у світі. Воно повністю визнає її законність та чинність, адже вона побудована на демократичних принципах. Прийняття Верховною Радою Конституції було важливим кроком у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина. Наразі це саме ті цінності, за які ми боремось.

День Конституції України: історія

Укладання законів та захист прав громадян на наших землях має глибоке історичне коріння, тяглість і свої особливості. Головне, що український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали формувати цей підхід. Саме тому він заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. 

Заведено вважати, що перша відома кодифікація права на українських територіях виникла ще у часи київського князя Ярослава Мудрого, у XI столітті. Створена ним "Руська правда" наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи, встановлювала межі князівської влади та захищали права різних суспільних верств, але була написана слов’янською мовою й увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи. 

Зародження вітчизняної конституційної думки тих часів напряму пов’язане із революцією під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (2-га половина XVII – XVIIІ століття). Конституція Пилипа Орлика 1710 року мала повну назву "Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою".

Це був важливий документ, який в політико-правових поняттях того часу обґрунтував право України на державну самостійність та власний державний устрій. Його прийняття засвідчувало політичну зрілість козацької держави та світоглядні цінності козацької старшини XVII–XVIII століть. Конституція також враховувала інтереси й інших станів – духовенства, міщанства, купецтва і селянства, об’єднаних у загальне поняття "народ".

Загалом творці української державності та представники культурної еліти часто розробляли власні проєкти конституції. Цим зокрема займались: Микола Костомаров у "Книзі буття українського народу", Михайло Драгоманов у праці "Вільна спілка", учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у "Начерках Конституції Республіки". Окрім того, на Західній Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка. Також на початку ХХ століття Михайло Грушевський, В’ячеслав Липинський та Микола Міхновський, кожен окремо, пробували відстоювати своє бачення конституції України в різних її форматах.

Однією з визначних дат нашої історії є 29 квітня 1918 року, тоді Мала Рада схвалила "Статут про державний устрій, права і вольності УНР". На жаль, цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського. Проєкти українських конституцій розроблялися навіть тоді, коли шанси відстояти незалежність видавалися досить примарними. 

З метою здобуття незалежності 15 березня 1939 року в Хусті зібрався Сойм Карпатської України, він ухвалив два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління цієї території України. У липні 1944 року неподалік села Недільна на Львівщині відбулися Установчі збори УГВР. Тоді ж ухвалили такі установчі документи нової держави як Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій. До слова, УГВР керувала боротьбою УПА аж до кінця 1950-х років.

 

За часів нашого перебування в  УСРР та УРСР було затверджено чотири конституції: 1919, 1929, 1937 та 1978 років. І хоча вони всі проголошували Україну суверенною державою, на ділі це було лише ширмою для панування КПРС. Насправді Україна ніколи не була незалежною чи суверенною під час свого перебування у складі Радянського Союзу, вона була колоніально-поневоленою державою під панування тоталітарного режиму.

Конституційний процес на наших землях завжди був нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року стало основою для творення нової конституції. Трохи пізніше, 24 серпня 1991року, відбулося ухвалення Акту проголошення незалежності України, яке суттєво прискорило розпад СРСР. Згодом рішення про проголошення незалежності України громадяни підтримали на Всеукраїнському референдумі. 

Тоді ж розпочалась активна робота над прийняттям Конституції незалежної України, яка тривала майже 4 роки. За цей час відбулося немало гострих дискусій, зокрема щодо державної мови, державних символів та статусу Криму. Протистояння між політичними силами, які тяжіли до радянського минулого, і тими, хто прагнув утвердити та зміцнити нову незалежну українську державу, було тоді надзвичайно гострим.

28 червня 1996 року відбулось найдовше засідання Верховної Ради, яке отримало назву "Конституційна ніч". У підсумку цієї бурхливої ночі, після довгих суперечок та гарячих дебатів, 315 голосами депутати все ж таки спромоглися ухвалити нашу Конституцію.